Рoмaн зустрічaємo вступні слoвa чи пeрeдмoву, післяслoвo — se свoгo рoдa нeвeликі літeрaтурoзнaвчі, a в істoріoгрaфічні eтюди. Пaнoрaмність, істoріoсoфські рoздуми o дoля Укрaїни — тaкі риси нaйнoвішoгo пo oднoимeннoму рoмaну письмeнникa «Тисячoлітній Микoлaй» (1994). Він пoкaзує діяльність гeтьмaнa нa тлі склaднoї пoлітичнoї ситуaції середини XVII ст., зупиняючись також і на подробицях його особистого життя.
— «Південний комфорт» («Вітчизна», 1984).
В другій половині 50-х років П. Загребельним видані збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Майский довгих снів» (1957).
— «Диво» (1968);
В 1924 r.) (Нар.
В 1961 — 1963 pp. Загребельний працює головним редактор «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), приблизно в тот же час zu ‘ явилися перші три романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).
Ці виступи зібрані в книзі статьи, есе і портретів «Неложними рот» (1981). Хто.?» («День для прийдешнього»), «І земля скакала мені навстріч» («З погляду вічності»); активно виступає з критичними і літературознавчими статтями в пресі, а також з доповідями, промовами в інтерв’ю. Тичині. Виступив П. Загребельний і з кількома п’єсами, створеними на основі романів — «Хто за? Уже неї ввійшла повість-дослідження «Кларнети ніжності», присвячена П. Г.
В центрі по одноименному роману — Софія Київська, яка є незнищенним символ української державності та духовності. Подіям української історії статья XVI присвячено роман «Роксолана» (1980). Один із значних здобутків української прози стать роман «Диво» (1968), якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. Пізніше було створено цілий цикл романів о історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975).
— «Переходимо до любові» (1971);
— «Шепіт» (1966);
c. Солошине на Полтавщині. Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня 1924р.
Розкрити «таємниці» характер Б. Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання перед ним, положив, Как и сам Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні — Роксолани — Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стал його улюбленою дружиною.
— трилогію «З погляду вічності» (1970);
П. Довженка знято художні фільми: «Ракети, а не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «udmadı, ярослава Мудрий» (1982). За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О.
був поранений. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, серпні 1941р. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942р., після якого — полон, і до лютого 1945р. — фашистські концтабори смерті. 1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольно до армії.
Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума о невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвиг молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі.
Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться; вони постійно виходять в перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів письменника за рубежем. Г. Павло Загребельний понад сорок років працює в українській прозі. За цей час вийшло близько двадцяти його романів. Один із них — «Розгін» відзначено Державною премією СРСР, два — «Первоміст» і «Смерть у Києві» — Державною премією УРСР ім. Шевченка. Первая работа високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Т.
— «Добрий диявол» (1967);
— «Намилена трава» (1974);
— «День для прийдешнього» (1964);
— «Розгін» (Державна премія СРСР, 1980) — романну будову з чотирьох книг: «Айгюль», «в напрямі каналов», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера»;
По його закінченні (1951p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (дніпропетровській обласній газеті, журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної f письменницькою працею. F 1946p. Мы 1945p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету.
— «Левине серце», (продовженням «Левиного серця быть» роман «Вигнання мужчина в раю» (1985));
Протягом 60 — 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші мужчина, из них:
— «Євпраксія»(1975);
