Більшість гeрoїв Зюскіндa — люди з відxилeннями від зaгaльнoприйнятoї нoрми, чи цe рoзумoвa нeпoвнoцінність чи фізичнa вaдa. Пaтрік Зюскінд у свoїx твoрax мaлює ситуaції, які нe мoгли б стaтися з пeрeсічними люди: стaрий бoїться гoлубa, этoгo нe мoжe піти дoдoму, всe в йoгo нaлaгoджeнe життя руйнується; людинa, якa ввaжaє сeбe вчeним, пишe передсмертну записку у якій говорить про кінець світу, що настає з остаточним закриттям стулок мушлі над світом… Цей твір спрямований на розкриття складностей людської душі. Но можливо, просто історії хворих людей. Три історії і одне спостереження» , дійшли висновку, що автор — тонкий психолог, котрий наділений тонким гумором. Співробітники видавництва, що випустило книга «Голубь.
Історія одного вбивці», що був перекладений 33.мовами й більше восьми років тримався в список бестселерів, ім’я Патріка Зюскінда стал культовим. Перший успіх на театральній сцені прийшов з написанням «Контрабас» (1980). Після виходу по одноименному роману «Парфумер. После п’ять років (1985) f роман «Парфумері» (що вийшов у видавництві «Діоген») до Зюскінда следующего світова слава.
Поступово Патрік Зюскінд стає відомим драматург, прозаїком та автор сценаріїв. Услід за феноменальним успіхом по одноименному роману «Парфумер» zu ‘ являються нові, менш значні книга «Голубь. Вони «особливі», себто від небезпечного світу воліють ховатися небольшой кімнатах. Його антигерої мають одну спільну рису, а саме: складнощі это життєвому пошуку й у спілкуванні з іншими людьми. Три історії і одне спостереження» (1987) і «Історія пана Зоммера» (1991).
Цим не вичерпується «оригінальність» письменника: він дотримується відлюдненого способ життя, живе в Німеччині (Мюнхен, Штутгардт), то Франції, переважно в Мансардані, а нині постійно проживає в Кельні. Він дуже сором’язливий, ніколи не дає інтерв’ю, зовсім закрита людина. Отже, «Контрабас» написания «его» із сам себе». В особистому житті Патрік Зюскінд дуже своєрідна людина.
После свій потаємний стиль життя, постійні відхилення пропозицій інтерв’ю в офіційних заяв щодо його творчості в літературному процесі преса називає його «Фантомом німецької розважальної літератури».
Історія одного вбивці» (1985), «Голубь. ОСНОВНІ ТВОРИ:
«Контрабас» (1980), «Парфумер. Три історії і одне спостереження» (1987), «Історія пана Зоммера» (1991).
Написанню передувала кропітка підготовча робота: автор так объяснил он їхав місця дії майбутнього по одноименному роману, досить довгий час вникав есть секрети парфумерії на фірмі «Фрагонард», і, нарешті, вивчав велику кількість літературних і культурологічних джерел, які він щедро використав у романі.
Один раз мужчина режисером Гельмут Дітлем було написано сценарії до двох успішних телевізійних фільмів «Кір Royal і Монако Франц» і «Россіні або Питання хто з ким спав». Протягом 1974 року Зюскінд відвідував лекції «Экс-Ан-Provonce» в удосконалював свої знання з французької мови, літератури й культури. Після цього він заробляв собі на життя написанням сценаріїв.
Був другим сином відомого публіциста Вільгельма Еммануеля Зюскінда. Дитинство майбутнього письменника минало есть баварському містечку Холцхаузен, де спочатку він відвідував сільську масштаба, а потім гімназію. Патрік Зюскінд народився 26 березня 1949 року в Амбасі біля Штарнберзького озера Німеччині. По закінченні школи й альтернативної служби в армії Зюскінд почав вивчати історію в Мюнхені в заробляв гроші, будь-якою роботою, що траплялась йому (працював у патентному відділі фірми «Сіменс», тапером есть танцзалі, тренер з настільного тенісу).
батька знайшли своє відбиття в його книга. Не лише твір-монолог «Контрабас», а в автобіографічна «Історія пана Зоммера» є прикладом подібного щемкого досвіду в його житті. Взагалі, музична освіта відіграла очевидно, неабияку роль у розвитку хлопчика, але залишила в травмуючі спогади. Я думаю, що зроблю. Його скромність і потайність мають свої принципи. Зюскінд охарактеризував своє письменство як відмову від «нещадного примусу до глибини», чого вимагала літературна критика. «Написати такий роман жахливо. ще раз»,— зізнався він у 1985 році. Если Зюскінд «Історії пана Зоммера» через свого главного героя вимовляє знамените «Та облиште ж ви мене, нарешті, спокої!», стає ясно, що це сообщается, так сам палко й сам автор. Щодо свого найуспішнішого по одноименному роману «Парфумер» Зюскінд також продемонстрував своє ставлення. Якщо П. Зюскінд у своїх творах знову й знову повертається до мистецтва, становлення генія і його катастрофи, виникає припущення, що так само як його ранній досвід невдач у мистецтві, так і протест.
Крім он, батько Патріка Зюскінда вів добропорядний спосіб життя і був відомий своєю гостинністю та своїми «чайними вечорами» яких малий Патрік, розважаючи гости мав демонструвати своє вміння грати на піаніно. Зюскінд мав не тільки природний нахил до літературної творчості, але й генетичну схильність: його батько був знайомий з родиною Томаса Манна, писав літературні тексти й працював у різних газетах, була останньою «, сообщает sueddeutsche Zeitung»».
