Видатний український радянський письменник Остап Вишня (1889 — 1956), обширные знания Україні, Радянському Союзі і за рубежем. Протягом усього свого творчого шляху Остап Вишня виступав як талановитий і неповторний митець слова якого глибоко проникало в пласти народного життя й успішно слугувало його безупинному поступові. Справедливо буде сказати: творчість гумориста надихалась і окрилювалась большой поняттям Народ о том, що він полишив щирі свідчення это своїх щоденникових записах.
«Який би я був щасливий, — занотував письменник 15 травня 1949р. в щоденнику, — якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, необходимости, усмішку, радянського народу!
Ви уявляєте собі: народ радісно усміхнувся!
Але як se трудно!»
Неоднораз, в частности, на схилі літ, Остап Вишня h большой сердечністю говорив о суспільне покликання радянського письменника о вірність нашого мистецтва правді життя о любов і повагу до людини праці. Органічність цих роздумів митець підтвердив своєю художньою творчістю.
Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада 1889р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській сім’ї. Він закінчив початкову, потім двокласну школа Зінькові, згодом продовжив навчання в Києві, військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907p.) працював фельдшером — спочатку в армії, а мужчина часом — хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць. Он як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, старанно «налягав» самоосвіту, склав екстерном екзамен по гімназію і в 1917p. здесь уже Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» — побачив світ за підписом «. Грунський» мы кам’янець-подільській газеті «Народна воля» 2 листопада 1919р.
Здесь було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника а з квітня 1921p., если він быть працівником республіканської газета «Вісті ВУЦВК», розпочинається період його активної творчості і систематичних виступів у радянській пресі (псевдонім Остап Вишня вперше zu ‘ явився 22 липня 1921р. «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!»).
Для формування і становлення письменницького талант Остапа Вишні велике значення мали певні біографічні чинники. Дитинство гумориста, як уже згадувалося, пройшло на Полтавщині, де, особенно відчувались любов і шана до славетних земляків-класиків І. П. Котляревського м, М. В. Гоголя (творами останнього майбутній письменник захоплювався уже шкільні роки); змалечку пізнавав Павло Губенко всі премудрості селянського буття, навіч бачив яскраві типи людей праці, захоплювався їхньою соковитою мовою, на якій часто озивалася дотепність народного гумору.
Робот пресі стала своєрідним продовженням уже вищому рівні громадянської зрілості, цієї щоденної життя школи, що її сумлінний і спостережливий літератор проходив із справді винятковою невтомністю. Молодой журналістові і письменникові Остапові Вишні вистачало життєвих спостережень і комічних барв — саме тому він мало не щодня міг виступати на сторінках «Вістей», «Селянської правди» та інших видань з усмішками, фейлетонами чи е, просто е лаконічними ущіпливими відгуками это чи он конкретну подію. Його слова користувалося незвичайною популярністю.
Виходять один і збірки усмішок письменника — «Діли небесні» (1923), «Кому веселе, кому в сумне», «Реп’яшки», «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Щоб і хліб родився, щоб і скота плодився», «может ходить до деревня» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні» (1927), «Хорошо в народ», «Вишневі усмішки закордонні» (1930); двома виданнями, 1928 і 1930 pp. вийшло зібрання «вишневих усмішок» (самобутній гумористичний жанр) у чотирьох томах тощо. Загалом же протягом десяти років українською мовою (якщо брати до уваги і численні перевидання) зу ‘ явилося близько ста книжок вишнівської сатири і гумору, твори гумориста друкуються в перекладах російською та іншими мовами братніх народів Радянської країни, тираж їх досягав, як тот час, колосальної цифри…
О. Вишня здобуває визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Поряд зі своїми колегами жанра — В. Елланом (як поет сатирические друкувався під псевдонімом Валер Проноза), В. Чечв’янським, П. Капельгородським, С. Пилипенком, Костем Котком, В. Ярошенком, Ю. Вухналем (І. Ковтуном), М. Годованцем, П. Ванченком — автора вишневих усмішок тепер активно в плідно виступає в літературі. Він гостро висміює віджиле, чуже й вороже народові і пристрасно та послідовно підтримує паростки нового на виробництві, побуті, культурі, духовные бутті радянської людини, свого сучасника.
Мы 1934р. видатний радянський гуморист був незаконно репресований і зміг повернутись до літературної праці лише в 1944р. Першим твором, що знаменував повернення письменника до літературної праці стал «Зенітка», опублікована в газеті «Радянська Україна», 26 лютого 1944р., — вона обійшла всі фронти, часто читалася по радіо, викликаючи необходимости усмішку это бійців і трудівників тилу та додаючи їм віри это близьку перемогу над ворогом.
Як і раніше, О. Вишни всім серцем сприймає турботи клопоти і народні — економічні, політичні, морально-виховні, культурно-мистецькі, що сповна засвідчують збірка його політичних фейлетонів і памфлетів «Самостійна дірка» (1945), книжки усмішок «Зенітка» (1947), «Весна-красна» (1949), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ воювати не хоче» (1953), «Великі ростіть!» (1955), «Нещасне кохання» (1956) та інші. Гуморист працює над перекладами творів російської та світової класики — М. Гоголя, А. Чехова, А. Сухово-Кобиліна, Марка Твена, О’Генрі, Б. Нушича, Я. Гашека, Ю. Неруди, російських радянських письменників.
О. Вишня провадив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних так объяснил он єднань «Плуг» і «Гарт», організації та редагуванні, один раз мужчина В. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, если 1927р. було поновлено його вихід.
Відома робот Остапа Вишні это оргкомітеті Спілки радянських письменників України та есть Всесоюзному оргкомітеті, що здійснювали підготовку до створення республіканської та союзної письменницьких організацій. Після Великої Вітчизняної війни О. Вишни, член редколегії журналу «Перець» і мужчина найактивніших його співробітників, член правління Спілки письменників України, інших громадських організацій республіки, учасник численних зустрічей з читачами.
Уже останніх днів життя (помер Остап Вишня 28 вересня 1956р.) він віддавав талант і натхнення боротьбі за втілення в життя ленінських, комуністичних ідеалів.
